Архітектура та скло
Синє скло та восьмикутник: Айерманн і Луар
Як створювали восьмикутну Меморіальну церкву Егона Айерманна та стіни із синього скла ручного лиття Габріеля Луара, і що подвійна стіна дає приміщенню.
Зарезервуйте місце на концерт ↗Швидка відповідь
Меморіальна церква Егона Айерманна — це восьмикутник зі сталі, бетону та скла шириною близько 35 метрів. Її стіни — бетонні стільники, заповнені синім склом ручного лиття Габріеля Луара з Шартра, збудовані як подвійна стіна, що захищає приміщення від міського шуму.
Восьмикутник у сталевому каркасі
Нова церква — це восьмигранна споруда діаметром близько 35 метрів і висотою приблизно 20 метрів. Її каркас утворює сталевий скелет, у якому круглі сталеві колони на кожному розі з'єднані сіткою горизонтальних і вертикальних сталевих смуг. Квадратні поля бетонних стільників заповнюють цю сітку. Нижня частина стіни вимурувана цеглою, а значно більша верхня частина несе скло. Айерманн зробив конструкцію видимою, а не замаскував її декором, і церква називає результат радикальним зведенням до сутності: повторювані геометричні форми, повторювані матеріали та гра світла.
Габріель Луар і скло
Французький художник по склу Габріель Луар, який керував майстернею в Шартрі, розробив і виготовив вітражі у 1960 і 1961 роках. Він використав техніку під назвою далль де вер: товсті пластини кольорового скла розбивають на шматки й закріплюють у бетоні. Церква описує ефект як синьо-сяючий краєвид із тисяч фрагментів, з невеликими скупченнями червоного, зеленого та жовтого. Вітражі абстрактні й не містять фігур.
Чому скло синє
Луар провів багато годин у Шартрському соборі, вивчаючи, як його середньовічні вітражі поводяться з кольором і світлом, а його синій колір славиться на весь світ. У середньовічному мистецтві глибокий синій означав божественне й небо. Луар описував синій колір своїх берлінських вітражів як символ миру, а вкраплення інших кольорів — як радість. Церква розцінює участь французького дизайнера як знак миру та німецько-французького примирення, а сам колір — як небесний.
Подвійна стіна
Церква збудована з двома стінами, між якими проходить коридор шириною близько 2,4 метра. Стіна, яку ви бачите ззовні, — не та, яку ви бачите зсередини. Зовнішня стіна має власне скло, у більших панелях, і церква каже, що глибокий синій колір, який ви бачите всередині при денному світлі, походить переважно саме від цього зовнішнього скла. Друга стіна була призначена головно для звукоізоляції, щоб скляна церква посеред міста могла залишатися місцем тиші.
Світло після заходу сонця
Лампи в проході між стінами просвічують крізь скло після сутінок, тож церква сяє синіми відтінками на площу. Першими вогнями були прожектори, а від середини 2010-х церква використовує безліч маленьких світлодіодів, які вмикаються із настанням сутінок. У церкві кажуть, що вітражний фасад демонструє всю свою сяйво лише вночі та зсередини, тому вдень і після темряви будівля виглядає зовсім інакше.
Стільці, підлога та вівтар
Ерманн спроєктував інтер’єр як єдине ціле. Замість лав він обрав окремі стільці з дерев’яними каркасами та чорними ременями, а підлога є мозаїкою з круглих керамічних і бетонних плит. Вівтар виконано з дерева та сталі, він має дванадцять свічників, які нагадують про дванадцять племен Ізраїлю, дванадцять учнів і дванадцять брам небесного Єрусалиму. Над ним на двох тонких сталевих тросах висить фігура воскреслого Христа роботи Карла Гемметера.
Будівля, яка потребує турботи
Понад 60 років потому церква оновлює свої фасади. Арматурна сталь у бетонних стільниках кородує, а бетон відшаровується. Сталевий дріт усередині скляних плит також іржавіє, що тисне на сусіднє скло та спричиняє тріщини. Програма робіт церкви на фасадах стартує з 2027 року, і вона зазначає, що концерти та богослужіння тривають, поки виконуються роботи. Для відвідувача це означає, що найближчими роками на фасадах з'являться риштування або захисні екрани, тоді як внутрішній простір функціонуватиме як і раніше.
Джерела