Орган і музика
Орган Schuke та твори, для яких він ідеально підходить
Що варто знати про орган Schuke у Меморіальній церкві, а також короткий путівник для слухачів творами для органа та струнних, які часто звучать у подібних програмах.
Зарезервуйте місце на концерт ↗Швидка відповідь
Орган Меморіальної церкви було створено берлінською фірмою Karl Schuke на початку 1960-х років, і він належить до найбільших у місті. Він розташований на хорах навпроти входу, і на ньому грають під час богослужінь, вечірні та концертів. Органні токати Баха та Відора звучать на ньому особливо добре.
Новий орган для нової зали
Орган було збудовано у 1962 та 1963 роках берлінською органною майстернею Karl Schuke, і церква вважає його одним із найважливіших творінь цієї фірми. Ейерманн пильно цікавився його дизайном. Результат — корпус, чітко розділений на секції інструмента, що дає ясне уявлення про його структуру на невеликому просторі, та консоль, яка теж несе відбиток його руки.
Який він великий
Церква зазначає, що орган налічує майже 6 000 труб у 63 регістрах, тоді як інші джерела наводять цифру ближче до 5 000, тож найбезпечніше сказати — кілька тисяч. Він має чотири мануали та педаль, механічну клавішну трактуру й електричну регістрову з комбінаційною системою, яку неодноразово оновлювали. Специфікацію інструмента уклав Зіґфрід Реда, провідний церковний музикант свого часу, який віддавав перевагу барвистому, багатому на обертони звучанню.
Завантажений інструмент
Церква називає його, ймовірно, одним із найчастіше виконуваних органів такого типу. Він звучить щодня на богослужіннях і молитвах, на органних вечірнях і концертах, а запрошені солісти з Німеччини та з-за кордону цінують як його багатство звучання, так і точність гри. Над галереєю встановили панелі з плексигласу, щоб покращити акустику. Запрошені органісти дають на ньому концерти в літній серії, яку церква проводить із безкоштовним входом і рекомендованим добровільним внеском.
Слухаючи токату
Токата — це концертна п'єса, написана для того, щоб руки виконавця швидко бігли по клавішах. «Токата і фуга ре мінор», BWV 565, Баха відкривається токатою, а завершується фугою та кодою у стилі північнонімецької органної школи. Це один із найупізнаваніших органних творів, хоча частина дослідників сумнівається, що його написав Бах. У високому заскленому приміщенні вступні фрази лунають дуже далеко.
Токата Відора
Шарль-Марі Відор написав свою П'яту симфонію для органа у 1878 та 1879 роках, коли був органістом у Сен-Сюльпіс у Парижі, а перше публічне виконання відбулося в жовтні 1879 року. Її фінальна частина — токата, один із найвідоміших і найчастіше записуваних органних творів. Вона стала відомою далеко за межами концертних залів, коли замінила «Весільний марш» Мендельсона на одруженні принцеси Маргарет і Ентоні Армстронг-Джонса 1960 року, і багато слухачів знають її, не знаючи назви.
Струнні та голос
Не кожен твір використовує орган. «Пори року» Вівальді — це скрипкові концерти, опубліковані 1725 року, а «Канон» Пахельбеля спочатку був написаний для трьох скрипок і basso continuo. «Ave Maria» Шуберта починалася як пісня для голосу та фортепіано. Тож програма може переходити від органних творів до струнних чи вокальних, не залишаючи зали, — саме такий формат церковного концерту, як цей.
На що звернути увагу
Послухайте, як поводиться звук у восьмикутнику. Зала висока, її стіни — скло й бетон, а над органною галереєю церква додала акустичні панелі, щоб покращити звучання. Зверніть увагу, як відчуваються гучний і тихий фрагменти в одному й тому самому просторі. Тихі твори, як-от Lacrimosa з «Реквієму» Моцарта, який Моцарт залишив незавершеним, померши 1791 року, пасують такому простору. Затишно влаштуйтеся й дайте першій хвилині минути, перш ніж оцінювати звук, адже вуху потрібна мить, щоб звикнути до зали такого розміру.
Джерела